Стрибок тиску, який не вдається збити звичною таблеткою, — це вже не просто погане самопочуття, а невідкладний стан. Гіпертонічний криз розвивається на тлі різкого підйому артеріального тиску, і саме від того, до якого типу належить напад, залежить і швидкість допомоги, і ризик ускладнень. Нижче — основні класифікації, якими користуються лікарі, з поясненням симптомів, причин і механізмів, що стоять за кожним варіантом.
Що таке гіпертонічний криз і чому його вважають невідкладним станом
Гіпертонічний криз — це ускладнення гіпертонії, яке проявляється стрибками артеріального тиску. Несвоєчасне лікування здатно викликати серйозні наслідки, тому лікарі розглядають такий стан як невідкладний: допомога, надана із запізненням, підвищує ризик тяжких ускладнень.
Дуже часто ця патологія зустрічається серед жінок у клімактеричний період. Гіпертензія загалом характерна для пацієнтів літнього віку, однак статистика показує, що дедалі більше молодих людей стикається з цим захворюванням.
Окремо варто сказати про рикошетні кризи. Після прийому діуретичного засобу артеріальний тиск різко знижується, а через деякий час — через накопичення іонів натрію — знову підвищується. У хворого виникає симпатична стимуляція, яка підвищує загальний хвилинний і ударний об’єм серця, а також периферичний опір кровоносних судин.
Причини: екзогенні та ендогенні фактори
Провокують розвиток кризу чинники, які умовно поділяють на зовнішні та внутрішні. Найчастіше напад запускає не одна причина, а кілька одночасно.
Зовнішні (екзогенні) чинники
- часті нервові розлади та стреси;
- неправильне харчування — надмірне вживання солі та рідини;
- надмірне фізичне навантаження;
- куріння та зловживання алкоголем;
- відмова від прийому препаратів, що стабілізують тиск.
Окремо лікарі наголошують: нерідко криз виникає на тлі різкого припинення прийому препаратів для стабілізації артеріального тиску, а також глюкокортикостероїдів.
Внутрішні (ендогенні) чинники
- гормональний дисбаланс;
- патології серця і кровоносних судин, зокрема ішемічна хвороба;
- порушення кровообігу в нирках, зокрема зниження кількості реніну;
- аутоімунні порушення в організмі;
- порушення роботи імунітету.
Крім цього, різні види гіпертонічних кризів можуть виникнути на тлі поганої екологічної ситуації або підвищеної метеочутливості. Найчастіше патологія розвивається на фоні запущеної гіпертонії з супутнім атеросклерозом кровоносних судин.
Патогенез: які механізми сприяють нападу
До сприятливих чинників патогенезу гіпертонічної кризи відносять:
- погану генетичну спадковість;
- підвищену кількість у крові норадреналіну й ангіотензину;
- деформацію ендотелію стінок кровоносних судин;
- низький рівень у організмі судинозвужувальних речовин.
У категорію ризику потрапляють хворі зі стійкою артеріальною гіпертензією різного ступеня ризику.
Перший і другий тип гіпертонічного кризу
Один з варіантів класифікації поділяє захворювання на 1 і 2 тип. Це найпоширеніший поділ, і саме він найчастіше визначає, наскільки терміновою є допомога.

Гіпертонічний криз 1 типу
Найчастіше діагностується у молодих пацієнтів на початкових стадіях розвитку гіпертензії. Розвивається на тлі перенесеного раніше нервового потрясіння, має швидкий перебіг, відзначаються високі показники систолічного тиску. Діагностується у пацієнтів з гіпертонією 1 і 2 ступеня ризику.
У хворого спостерігається напад спазму в голові, запаморочення, почастішання актів сечовипускання. Виникає сильне перезбудження, почервоніння шкіри на обличчі та по всьому тілу. Напад може тривати від кількох хвилин до кількох годин.
Пацієнт має переляканий вигляд, може бути присутній висип геморагічного характеру, відчувається сильна сухість у роті. При дослідженні сечі відзначається підвищений вміст білків і еритроцитів. У деяких хворих фіксується підвищення глюкози в крові.
Як правило, кризи першого типу не викликають ускладнень і не потребують термінової допомоги. Однак затягувати з прийомом стабілізуючих препаратів не варто — це значно знижує ризик розвитку супутніх ускладнень. У деяких випадках температура тіла може трохи підвищитися, пульс має напружений характер, а діастолічний показник тиску зростає незначно — не більше ніж на 30–40 мм рт. ст. На електрокардіограмі спостерігаються характерні ознаки.
Гіпертонічний криз 2 типу
Зустрічається серед пацієнтів з гіпертонією 3 ступеня ризику. Напад розвивається поступово і має тривалий характер — до кількох днів. Хворі стають млявими, обличчя набуває синюватого відтінку. Пульс сповільнюється, а серцевий ритм підвищується. Дуже висока ймовірність розвитку такого стану для хворих із 3 і 4 ступенем ризику стійкої гіпертензії.
При аналізі крові підвищується рівень білків, еритроцитів і лейкоцитів, підвищується згортання крові. Гіпокінетичний гіпертонічний криз розвивається через велике скупчення рідини в тканинах організму: цей процес підвищує рівень ендогенної форми глікозиду, який розширює стінки кровоносних судин.
У пацієнта спостерігається сильна задишка, щемлячий біль у грудній клітці, нерідко зустрічаються ознаки серцевої задухи. У міру прогресування захворювання погіршується зір і слух, людина стає млявою, втрачає орієнтацію в просторі.
У важких випадках спостерігається уповільнення швидкості кровообігу, а при прослуховуванні серця чітко простежуються ознаки «галопу». При супутній серцевій недостатності підвищується тиск у венозних судинах. Такий тип кризу дуже небезпечний і потребує невідкладної допомоги — в іншому разі у 90% пацієнтів розвиваються негативні наслідки.
Ускладнення кризів першого та другого типу
Серед ускладнень гіпертонічного кризу 1 і 2 ступеня виділяють:
- серцеву недостатність (в області лівого шлуночка);
- інфаркт міокарда, загострення стенокардії;
- некроз судин у нирках, що призводить до розвитку недостатності в роботі органа.
При появі перших неприємних симптомів рекомендується прийняти медикаменти для стабілізації тиску і викликати бригаду швидкої допомоги.
Чим відрізняються гіпокінетичний і гіперкінетичний кризи
Науковці вже тривалий час займаються дослідженням залежності гіпокінетичного та гіперкінетичного кризів. Спочатку висувалися припущення про їхні зв’язки в реакціях головного мозку, але жодних підтверджених даних із цього приводу не виявили.

Далі звернули увагу на симпатоадреналову систему. Доведено, що при першому типі в наднирниках виділяється високий рівень адреналіну, а при другому — норадреналіну. Саме адреналін викликає почастішання серцевого ритму, напади жару або тремору. Норадреналін ніяк не впливає на пульс, швидкість кровообігу або метаболізм. При другій формі кризу погіршується робота серця і центральної нервової системи.
Незважаючи на такі відмінності, лікарі не розглядають ці захворювання як окремо взяті. Адже стрибок артеріального тиску завжди супроводжується порушеннями роботи нервової системи, і чим вони більші, тим важчі наслідки для хворого. Саме тому так важливо звертатися в клініку при гіпертонії, яка провокує кризи 1 і 2 типу.
Мозковий тип гіпертонічних кризів
Найчастішим ускладненням кризу є інсульт. Також спостерігаються тимчасові збої в роботі деяких відділів головного мозку після нападу. Однак не завжди можна стверджувати, що інсульт виникає на тлі перенесеного кризу. Виділяють два типи гіпертонічних кризів мозкового характеру.
У першому випадку у пацієнта спостерігається сильний напад болю в голові, нудота і блювота. Цей стан класифікують як «регіональну гіпертонію»: стрибки тиску відбуваються тільки у скроневій артерії та в сітківці.
Друга форма мозкового гіпертонічного кризу характеризується тяжкими симптомами. Хворий може втратити свідомість, підвищення тиску має системний характер. Саме цей тип дуже близький до симптоматики гіпертонічного кризу загалом.
Класифікація за механізмом підвищення артеріального тиску
Існує також класифікація гіпертонічних кризів за гемодинамічними ознаками: гіперкінетичний, гіпокінетичний і еукінетичний. Розглянемо кожен з них детальніше.
Гіперкінетичний
Характерний для хворих з 2 і 3 ступенем ризику гіпертонії. Ніяких провісників нападу не спостерігається, криз має швидкий та нетривалий характер. Ударний і хвилинний об’єм серця підвищуються, опір кровоносних судин, навпаки, знижується. Всі симптоми нагадують 1 тип кризу.
Гіпокінетичний
Периферичний опір кровоносних судин зростає, розвивається у пацієнтів з гіпертензією 2 та 3 стадії. Клінічні прояви такі ж, як і для другого типу кризу. Найчастіше на тлі такого стану розвивається інсульт, напад має поступовий характер перебігу.
Еукінетичний
Цей тип кризи відзначається серед пацієнтів 2 та 3 стадії гіпертонії, а також при 2 ступені ризику артеріальної гіпертензії. Напад має несподіваний характер та нечітко виражену симптоматику, периферичний опір кровоносних судин значно підвищується, а серцевий викид залишається в нормі.
Класифікація за клініко-патогенетичною формою
Крім гемодинамічного поділу, існує класифікація гіпертонічних кризів за клініко-патогенетичною формою. Тут виділяють два основні варіанти.

- Нейровегетативний. Характеризується перезбудженням хворого, сильним тремором кінцівок, підвищенням потовиділення і позивів до сечовипускання, поліурією, гіперемією шкіри обличчя і шиї.
- Набряковий. Розвивається на фоні порушення балансу електролітів в організмі. У пацієнтів спостерігається загальна слабкість.
Як співвіднести між собою різні класифікації
Найбільше плутанини виникає через те, що в одному тексті поруч стоять три різні принципи поділу: за типом, за механізмом підйому тиску і за переважною клінічною картиною. Це не суперечливі, а паралельні описи одного явища, тому той самий напад може одночасно бути кризом 1 типу, гіперкінетичним і нейровегетативним.
| Принцип поділу | Варіанти | Що описує |
|---|---|---|
| За типом | 1 тип, 2 тип | Швидкість розвитку, тривалість нападу, ступінь ризику гіпертензії |
| За механізмом підйому тиску | Гіперкінетичний, гіпокінетичний, еукінетичний | Співвідношення серцевого викиду й периферичного опору судин |
| За клініко-патогенетичною формою | Нейровегетативний, набряковий | Провідна симптоматика: перезбудження або затримка рідини |
| За мозковими проявами | Регіональна гіпертонія, системний варіант із втратою свідомості | Залучення судин головного мозку та сітківки |
Розуміння цих паралелей допомагає не розгубитися, коли лікар описує напад кількома термінами одразу, і точніше оцінити, наскільки стан загрозливий.
Що робити при підозрі на криз
Гіпертонічний криз — стан, у якому самолікування неприпустиме. Якщо тиск різко підскочив і супроводжується головним болем, болем у грудях, задишкою, порушенням зору чи слуху, тремором або сплутаністю свідомості, потрібно прийняти призначені лікарем препарати для стабілізації тиску й викликати швидку допомогу.
Окремо варто пам’ятати про ризик рикошетного кризу після прийому діуретика: тиск може впасти, а згодом знову піднятися. Саме тому без нагляду лікаря не можна самостійно ні скасовувати, ні коригувати схему лікування.
Профілактика
Основа профілактики — регулярний контроль артеріального тиску й постійний прийом препаратів, призначених для його стабілізації. Різка відмова від них, як і від глюкокортикостероїдів, сама по собі здатна спровокувати напад.
До практичних заходів належать обмеження солі та рідини, відмова від куріння й алкоголю, дозоване фізичне навантаження замість надмірного, а також увага до власної метеочутливості та рівня стресу. Пацієнтам зі стійкою гіпертензією 2 і 3 стадії, а також тим, хто пережив криз 2 типу чи мозковий варіант, потрібен особливо ретельний нагляд лікаря: ризик повторного нападу з ускладненнями в них значно вищий.
І головне — будь-яка класифікація тут потрібна не для самодіагностики, а для того, щоб вчасно зрозуміти серйозність ситуації й не відкладати звернення по медичну допомогу.











