Лозартан: інструкція, дозування та взаємодія з ліками

Лозартан належить до групи блокаторів рецепторів ангіотензину II і належить до найбільш призначуваних препаратів для контролю артеріального тиску. Його виписують не лише при гіпертензії, а й при ураженні нирок на тлі цукрового діабету та при хронічній серцевій недостатності. Нижче — розібрана за розділами інструкція: від складу й фармакокінетики до схем дозування, протипоказань і взаємодії з іншими ліками.

Препарат відпускається за рецептом, тому всі наведені дозування мають орієнтовний характер. Конкретну схему лікування визначає лікар з урахуванням стану пацієнта, супутніх захворювань і прийому інших медикаментів.

Склад та лікарська форма

Діюча речовина — лозартан калію. У таблетках вона представлена у двох дозах: 50 мг і 100 мг (0,1 г). Крім основного компонента, до складу входять допоміжні речовини:

  • целюлоза мікрокристалічна;
  • натрію кроскармелоза;
  • кремнію діоксид (аеросил);
  • натрію стеарилфумарат.

Оболонка таблетки складається з гіпромелози, мікрокристалічної целюлози, макроголу стеарату та титану діоксиду. Саме оболонка визначає характерний білий або майже білий колір і полегшує ковтання.

Фармакокінетика: як поводиться препарат в організмі

Лозартан добре всмоктується з травного тракту й активно метаболізується під час першого проходження через печінку. Період напіввиведення самого препарату становить близько двох годин, а його основного метаболіту — до дев’яти годин. Виводиться засіб переважно нирками, частково — кишечником разом із жовчю.

Важлива практична деталь: гемодіаліз не виводить лозартан з організму. Тому при передозуванні розраховувати на процедуру очищення крові як основний метод не варто.

Вміст активного метаболіту дещо відрізняється у чоловіків і жінок, хоча клінічного значення ця різниця не має.

Фармакологічна дія

Лозартан блокує взаємодію медіатора з рецепторами підтипу АТ1 у судинах, органах і тканинах. Це пригнічує судинозвужувальну дію ангіотензину II і зменшує підвищене венозне повернення крові до серця. Одночасно препарат блокує вивільнення альдостерону, завдяки чому артеріальний тиск знижується.

Після одноразового прийому максимальний гіпотензивний ефект спостерігається приблизно через шість годин, після чого дія поступово слабшає протягом доби. При регулярному застосуванні стабільний результат зазвичай формується за три-шість тижнів — це пояснює, чому не варто оцінювати ефективність препарату за першими днями.

Показання до застосування

Лозартан призначають при таких станах:

Показання до застосування
  • гіпертонія, коли показники тиску перевищують 135 мм рт. ст.;
  • високий ризик інсульту та інших серцево-судинних захворювань;
  • діабетична нефропатія — ураження нирок через порушення обміну речовин у тканинах органа;
  • хронічна серцева недостатність, при якій організм не отримує достатньо кисню;
  • цукровий діабет 2 типу з виділенням білка із сечею — препарат захищає нирки при цьому захворюванні;
  • гіпертрофія лівого шлуночка — для зниження ризику ускладнень і смертності.

Лікар має пояснити пацієнтові схему прийому та наявні протипоказання перед початком лікування.

Спосіб застосування та дозування

Таблетки приймають внутрішньо незалежно від прийому їжі. Лозартан можна поєднувати з іншими гіпотензивними препаратами. Якщо окремої схеми не передбачено, добову дозу приймають за один раз.

При зниженому артеріальному тиску початкова або підтримувальна доза становить 50 мг. У частині випадків лікар збільшує її до 100 мг на добу. Якщо пацієнт приймає високі дози діуретиків, стартова доза зазвичай становить 25 мг.

Людям похилого віку з нирковою недостатністю коригувати початкову дозу зазвичай не потрібно.

Для профілактики серцево-судинних ускладнень і смерті від гіпертензії звичайна доза становить 50 мг на добу. Лікар може призначити вищу концентрацію діючої речовини або комбінацію з гідрохлортіазидом.

Клінічна ситуація Початкова доза Можливе підвищення
Гіпертензія зі зниженим тиском 50 мг на добу до 100 мг на добу
Прийом високих доз діуретиків 25 мг на добу за рішенням лікаря
Цукровий діабет 2 типу з протеїнурією 50 мг на добу до 100 мг на добу залежно від рівня тиску
Хронічна серцева недостатність 12,5 мг на добу поступово до 50 мг, крок раз на тиждень

При діабеті 2 типу з протеїнурією препарат призначають по 50 мг на добу для захисту нирок, з подальшим можливим подвоєнням дози залежно від рівня гіпотензії.

При хронічній серцевій недостатності кардіолог починає з 12,5 мг на добу. Дозу коригують приблизно раз на тиждень, підвищуючи її до 50 мг, орієнтуючись на індивідуальну переносимість препарату.

Щоб підвищити терапевтичний ефект, лозартан варто приймати в один і той самий час, визначений лікарем. Якщо таблетку пропущено, наступну приймають у звичний час, не збільшуючи дозу.

Поєднання лозартану з алкоголем не заборонене, але спиртні напої в такому разі мають бути помірними.

Протипоказання

Препарат категорично заборонено приймати при таких станах:

Протипоказання
  • непереносимість лактози та пов’язана з нею недостатність;
  • підвищений рівень калію в крові;
  • гостра печінкова недостатність;
  • підвищена чутливість до складових препарату;
  • вагітність і період грудного вигодовування.

У деяких випадках застосування можливе, але лише під суворим наглядом лікаря:

  • серцева та ниркова недостатність;
  • знижений артеріальний тиск;
  • первинний альдостеронізм;
  • ішемічна хвороба серця;
  • порушення водно-електролітного балансу;
  • цереброваскулярні захворювання.

Вагітність і грудне вигодовування

Лозартан категорично заборонений під час виношування дитини та при лактації. У другому й третьому триместрах вагітності його компоненти здатні спричинити патології плоду або його загибель. Якщо вагітність виявлено під час лікування, прийом препарату негайно припиняють.

Даних про виділення лозартану з грудним молоком немає. Якщо терапія необхідна, грудне вигодовування слід припинити.

Дитячий вік

Лозартан заборонено давати дітям до 18 років. Пацієнтам старшого віку терапію призначає лише лікар за конкретною схемою, складеною під діагностоване захворювання.

Передозування

При прийомі великої кількості таблеток спостерігаються тахікардія, знижений тиск і порушення синусового ритму. У разі інтоксикації призначають форсований діурез і симптоматичну терапію, насамперед для стабілізації серцево-судинної системи.

Ще раз наголосимо: вивести препарат з кровотоку за допомогою гемодіалізу неможливо.

Побічні явища

Лозартан зазвичай переноситься добре, а негативні реакції мають слабко виражений і тимчасовий характер. Вони частіше виникають при неправильно підібраному дозуванні. Можливі порушення з боку різних систем організму:

  • Травна система: нудота, блювотні позиви, запор, пронос, сухість слизової оболонки ротової порожнини, біль у животі, зниження ваги, гастрит, зубний біль, гепатит.
  • Центральна нервова система: безсоння, запаморочення, непритомність, депресія, погіршення пам’яті, мігрень, зниження чутливості, порушення слуху, зору й нюху, тремор, периферична нейропатія.
  • Серце і судини: знижений тиск, аритмія, брадикардія, запалення судин імунного характеру, інфаркт міокарда, прискорене серцебиття.
  • Кровотворна система: тромбоцитопенія, еозинофілія, дефіцит заліза.
  • Сечовидільна система: часте сечовипускання, патології нирок, інфекції.
  • Репродуктивна система: зниження сексуального потягу, імпотенція.
  • Опорно-рухова система: біль у спині, скорочення м’язів, артралгія, артрит.
  • Шкіра: сухість, випадіння волосся, підвищене потовиділення, почервоніння.
  • Дихальна система: інфекції дихальних шляхів, бронхіт, набряк слизової носа, патології слизової та лімфоїдної тканини, кашель.
  • Алергічні реакції: свербіж, висипання, кропив’янка, ангіоневротичний набряк.

Найчастіше згадуються слабкість, біль за грудиною, стомлюваність, астенічний синдром і набряки. Рідше трапляються носові кровотечі та загострення наявної подагри.

При появі будь-якої з перелічених реакцій або погіршенні самопочуття слід негайно звернутися до лікаря.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Поєднання лозартану з окремими препаратами може спричинити ускладнення:

Взаємодія з іншими лікарськими засобами
  • Інгібітори АПФ. Підвищується ризик ниркової недостатності, гіперкаліємії та гострої гіпотензії.
  • Сечогінні препарати. Можливе посилене зниження тиску, тому лікар коригує дозу лозартану.
  • Замінники солі та добавки калію. Зростає ризик накопичення калію в крові, що негативно впливає на серцево-судинну систему.
  • Калійзберігальні діуретики. Відзначається висока концентрація калію.
  • Літій. Можливе підвищення рівня літію та порушення обміну речовин.
  • Рифампіцин. Знижується засвоєння діючого компонента лозартану.
  • Нестероїдні протизапальні препарати. При захворюваннях нирок стан пацієнта може погіршитися.

Особливості застосування

Достовірних даних про вплив лозартану на здатність керувати механізмами та автомобілем немає. Водночас слід бути обережним із видами діяльності, що потребують швидких психомоторних реакцій і підвищеної уваги. При регулярному прийомі великих доз діуретиків препарат здатен спровокувати симптоматичне зниження артеріального тиску — у такому разі лозартан приймають у меншій кількості або після усунення наявних порушень.

При цирозі печінки середньої та початкової форми рівень діючого компонента в організмі підвищується, тому дозу препарату зменшують. При патологіях нирок прийом може підвищити калій, аж до гіперкаліємії, тож потрібен контроль рівня цього мікроелемента.

У пацієнтів зі стенозом нирок поєднання лозартану з іншими препаратами, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, може спричинити підвищене накопичення сечовини й креатиніну в крові. Після відміни лікування ці показники зазвичай нормалізуються.

Усі пацієнти, які приймають лозартан, мають перебувати під регулярним наглядом лікаря: контролювати артеріальний тиск, рівень калію та функцію нирок. Самокоригування дози або заміна препарату на аналоги без консультації неприпустимі.

Pagan.com.ua