Периндоприл належить до інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) і застосовується при підвищеному артеріальному тиску та ішемічній хворобі серця, коли кровопостачання міокарда знижене або заблоковане. Ліки розширюють судини, завдяки чому кров тече вільніше. Нижче — докладна інструкція із застосування, рекомендації щодо терапії та небажані ефекти препарату.
Терапевтична форма і склад
Лікарська форма — таблетки, що випускаються у двох дозуваннях: 4 мг і 8 мг.
- діюча речовина за МНН (міжнародною непатентованою назвою) — периндоприл;
- додаткові компоненти: магнію стеарат, аеросил, лактози моногідрат, мікрокристалічна целюлоза.
Латинська назва — Perindoprilum; вона фігурує в довідниках РЛС і Відаль.
В аптеках трапляються препарати під різними торговими назвами (наприклад, «Периндоприл +»). Це синоніми однієї й тієї самої діючої речовини, різниці між ними немає: усі вони однаково допомагають впоратися з гіпертензією та порушеннями серцевої діяльності. Назви також залежать від виробника.
Фармакологічна дія
Інгібітори АПФ впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС): блокуючи перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, вони послаблюють дію головного ефектора цієї системи. Ангіотензин II потужно звужує судини та стимулює проліферативні процеси як у кровоносному руслі, так і на тканинному рівні. Він безпосередньо підсилює синтез альдостерону в надниркових залозах, а опосередковано — активність симпатоадреналової системи.
Інгібітори АПФ різняться між собою ефективністю, біодоступністю, періодом напіввиведення та шляхом елімінації. Більшість із них — проліки: щоб стати активними, вони мають пройти етерифікацію в печінці. Саме ця властивість підвищує біодоступність.
Периндоприл — ліпофільний інгібітор АПФ тривалої дії. Його приймають один раз на добу, він має високу спорідненість до тканинного ферменту. Препарат знижує концентрацію ангіотензину II і підвищує концентрацію брадикініну. Сам периндоприл є проліками активного метаболіту периндоприлату. Периндоприлат та активні метаболіти інших дикарбонових інгібіторів АПФ погано всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту, але завдяки етерифікації їхнє поглинання суттєво поліпшується. Безпечність, ефективність і добра переносимість периндоприлу підтверджені при терапії гіпертензії, серцевої недостатності, ішемії серця, інсульту та інфаркту.
Інструкція із застосування периндоприлу засвідчує ефективність таблеток при всіх стадіях гіпертензії — першій, другій і третій. Препарат знижує обидва показники: і верхній, і нижній.
Периндоприл забезпечує зниження артеріального тиску через зменшення периферичного судинного опору. Результат — поліпшення периферичного кровотоку без впливу на частоту серцевих скорочень пацієнта.
Окремий ефект препарату — прискорення кровотоку через нирки, при цьому швидкість клубочкової фільтрації переважно залишається незмінною.
Пік дії настає через 4–6 годин після прийому першої дози й утримується близько доби: навіть за мінімальної ефективності він становить 87–100% від дії за максимальної ефективності.
Артеріальний тиск знижується швидко. Кардіологи відзначають, що показники стабілізуються протягом місяця й надалі зберігаються без тахіфілаксії.
Припинення терапії не спричиняє феномену віддачі.
Периндоприл зменшує гіпертрофію шлуночків. Доведені також його вазодилататорні властивості: препарат покращує еластичність судин і зменшує співвідношення media/lumen дрібних судин.
Важливо! Згідно з інструкцією із застосування периндоприлу, паралельна терапія тіазидними діуретиками — це ризик синергії адитивного типу. Поєднання препарату з тіазидом знижує ймовірність гіпокаліємії у пацієнтів, які лікуються діуретиками.
Показання до застосування
Інструкція наводить такі показання до застосування периндоприлу:

- серцева недостатність;
- високий ризик серцевих розладів у пацієнтів, в історії хвороби яких є інфаркт або реваскуляризація;
- запобігання рецидиву інсульту у пацієнтів з цереброваскулярним захворюванням в анамнезі (у комбінації з індапамідом).
Протипоказання
В інструкції із застосування периндоприлу зазначені такі протипоказання:
- підвищена чутливість пацієнта до діючої речовини, до іншого препарату з цієї терапевтичної групи або до будь-якого з компонентів;
- ангіоневротичний набряк, спричинений прийомом препарату з цієї терапевтичної групи, в історії хвороби;
- спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
- не можна приймати периндоприл разом із засобами, що містять аліскірен, пацієнтам із нирковою недостатністю та цукровим діабетом;
- ниркова дисфункція;
- діаліз або інший тип фільтрації крові.
Дозування і прийом
Використовувати периндоприл слід відповідно до порад лікаря. Перед лікуванням потрібно ознайомитися з інструкцією із застосування периндоприлу при тиску та інших захворюваннях. Таблетки запивають водою, найкращий час для прийому — ранок. Конкретне дозування визначає лікар; зазвичай це одна таблетка на добу.
Читайте також: Інструкція по застосуванню лікарського препарату Верошпірон
Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування
Прийом периндоприлу недоцільний на початку вагітності. З третього місяця ліки використовувати не можна — вони можуть завдати серйозної шкоди плоду. У цей період препарат потрібно замінити іншим засобом.
Периндоприл не призначений для матерів, які годують груддю. Під час грудного вигодовування слід підібрати замінник периндоприлу.
Побічні явища
Як і в будь-якого медикаменту, при прийомі цього засобу можливі побічні ефекти — щоправда, вони виникають не в кожного пацієнта. Тому важливо знати не лише показання до застосування периндоприлу, а й небажані реакції. Помітивши один із наведених нижче симптомів, припиніть прийом ліків і повідомте лікаря:

- раптова задишка, біль у грудях, утруднене дихання;
- набряк язика чи горла, що ускладнює дихання;
- серйозні шкірні реакції;
- запаморочення, непритомність;
- проблеми із серцем, швидке або аномальне серцебиття.
Небажані наслідки поділяють залежно від частоти прояву.
Часті реакції
- набряки (затримка води в організмі);
- поколювання в кінцівках, оніміння;
- порушення зору, зокрема двобічне бачення;
- біль у животі;
- порушення смакового сприйняття;
- проблеми з травленням;
- розлади випорожнення.
Менш часті реакції (до 1 випадку на 100)
- розлади настрою та психічного стану;
- порушення сприйняття болю;
- нерегулярні серцеві скорочення;
- нежить (закладеність носа або водянисті виділення);
- зміна кольору шкіри;
- розлади сечовипускання (частіші позиви до туалету, особливо вночі);
- поява пухирів на шкірі;
- порушення роботи нирок;
- підвищене потовиділення;
- підвищена кількість еозинофілів (різновид лейкоцитів);
- збільшення грудей у чоловіків;
- збільшення або зменшення маси тіла;
- зміна лабораторних показників: підвищення рівня калію в крові (нормалізується після припинення лікування), низький рівень натрію, гіпоглікемія, підвищені показники креатиніну та сечовини.
Рідкісні реакції
- погіршення перебігу псоріазу;
- зміни лабораторних показників: підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення білірубіну в сироватці.
Дуже рідкісні реакції (до 1 випадку на 10 000 пацієнтів)
- захворювання судин і серця;
- еозинофільна пневмонія;
- мультиформна еритема;
- зміни складу крові: зниження кількості білих і червоних кров’яних тілець, зниження гемоглобіну, зменшення тромбоцитів;
- гостра ниркова недостатність;
- аномальна функція печінки;
- підвищення рівня печінкових ферментів;
- ураження нервів, здатні викликати слабкість кінцівок, поколювання, оніміння;
- м’язове напруження.
Важливо! При появі зазначених вище симптомів слід обговорити з лікарем аналоги й заміну периндоприлу.
Передозування
При передозуванні зверніться по швидку медичну допомогу.
Згідно з інструкцією периндоприлу, частий наслідок передозування — гіпотонія, здатна призвести до непритомності. Якщо це сталося, пацієнта слід укласти, піднявши його ноги.
Рекомендована процедура при передозуванні периндоприлом — внутрішньовенна інфузія фізіологічного розчину. За можливості розглядають застосування ангіотензину II або катехоламінів.
Важливо! При брадикардії, що не реагує на лікування, рекомендована кардіостимуляторна терапія.
Поєднання з іншими ліками
Сумісність одних препаратів із периндоприлом добра, натомість інші можуть підсилювати або послаблювати його терапевтичну дію.

Периндоприл не слід поєднувати з такими речовинами:
- калійзберігальні ліки, добавки з солями калію, інші засоби, здатні підвищити рівень калію в організмі (гепарин, котримоксазол);
- калійзберігальні ліки, що застосовуються в терапії деяких хвороб серця.
Деякі ліки можуть вплинути на лікування периндоприлом. Повідомте лікаря про застосування таких медикаментів:
- інші засоби від високого артеріального тиску (бісопролол, Ізо-Мік), зокрема блокатори рецепторів ангіотензину II, аліскірен або діуретики (підвищують вироблення сечі в нирках);
- ліки, які найчастіше використовують для лікування діареї (расакадотрил), або речовини, що застосовуються для запобігання відторгненню трансплантованого органа (сиролімус, еверолімус, темсиролімус та інші інгібітори mTOR);
- сакубітрил/валсартан;
- НПЗЗ або високі дози аспірину;
- протидіабетичні засоби (інсулін);
- препарати, що застосовуються в терапії психічних розладів;
- імунодепресанти — ліки, що знижують захист організму (циклоспорин, такролімус);
- триметоприм і котримоксазол;
- судинорозширювальні засоби, зокрема нітрати;
- препарати, що застосовуються при гіпотонії, шоці, астмі;
- симвастатин (речовина, що знижує холестерин);
- протиепілептичні засоби;
- кетоконазол, ітраконазол;
- аміфостин (запобігає або зменшує негативні наслідки, викликані іншими ліками чи опроміненням при онкологічних захворюваннях);
- солі золота (використовують для полегшення симптомів ревматоїдного артриту);
- інгібітори протеази, що застосовуються в терапії ВІЛ.
Читайте також: Арифон ретард — сучасний гіпотензивний засіб
Якщо пацієнт приймає зазначені препарати, варто розглянути перспективу заміни периндоприлу.
Особливі вказівки
Перед початком прийому периндоприлу слід повідомити лікарю про всі ліки, які ви приймаєте, включно з тими, що відпускаються без рецепта, а також про перенесені захворювання нирок, печінки, серця та судин. Самопризначення й самостійна зміна дозування неприпустимі: рішення про початок, коригування чи скасування терапії ухвалює лікар за результатами обстеження та контролю показників.
Інформація вище має довідковий характер і не замінює консультації фахівця. Будь-які зміни в схемі лікування узгоджуйте зі своїм лікарем.











