Психосоматика тиску: як емоції впливають на гіпертонію та гіпотонію

Артеріальний тиск — це сила, з якою кров тисне на стінки судин. Фізично він залежить від двох складників: серцевого викиду, тобто об’єму крові, який серце перекачує за одне скорочення, і опору судин. Про підвищений тиск говорять тоді, коли показники перевищують 140/90. Йдеться про найпоширеніше захворювання серцево-судинної системи: серед дорослого населення розвинених країн на гіпертонічну хворобу припадає близько 30% випадків. Розвиток недуги зумовлюють численні чинники, які часто поєднуються, тому буває складно визначити, що саме її спричинило. Чи впливає на тиск психічний стан людини? Психосоматика стверджує, що так, і пропонує свій погляд на цей зв’язок.

Що вивчає психосоматика

Психосоматика — це підхід до здоров’я і хвороби, в основі якого лежить тісний зв’язок між фізичним станом і душевними переживаннями. Згідно з цим поглядом, тіло виявляє симптом, який є ознакою прихованого психічного напруження чи розладу. Тому, щоб вплинути на перебіг захворювання, варто шукати причину насамперед у душевній сфері.

Психосоматичні причини підвищеного тиску найчастіше пов’язують із конфліктами у стосунках і у внутрішньому світі людини. Типовий приклад — суперечність між бажанням повністю присвятити себе роботі та потребою весь час бути поруч із маленькою дитиною. Коли бажання, стрес і емоції придушуються знову й знову, формується внутрішня боротьба, про яку людина часто навіть не здогадується. Її мислення і почуття перебувають у дисбалансі. Іноді вона не вписується в очікування оточення, але намагається догодити всім — ціною придушення самої себе.

Напруга, що виникає внаслідок придушення бажань і почуттів, зрештою проявляється захворюванням.

Психосоматика гіпертензії

Психосоматика високого тиску спирається на просте спостереження: там, де панує надмірний контроль розуму, тиск підвищується. Людина може не мати життєвої потреби в чомусь, але всіма силами намагається цього досягти. Вона жорстко ставиться і до інших, і до себе. Її життя набуває сенсу лише тоді, коли все зроблено так, як вона собі уявляла. Так вона краще відчуває власну значущість. Але це почуття миттєве: воно тримається лише доти, доки людина не почне прагнути чогось наступного.

У межах психосоматичного підходу гіпертонію часто описують як наслідок хронічної напруги, пов’язаної з потребою відповідати завищеним вимогам — передусім власним. Постійне доведення своєї спроможності виснажує, а розчарування у власних силах підживлює роздратування і ще більше підвищує тиск.

Психосоматика гіпотонії

Знижений тиск у психосоматичному трактуванні нерідко пов’язують із молодшими й чутливішими людьми, які гостро реагують на грубість навколишнього світу. Їм здається, що світ сповнений насильства і зла, вони не бачать у ньому добра й надії на покращення, почуваються відданими «на розтерзання» життю. Такі люди часто відчувають самотність і мають безнадійний погляд на майбутнє.

Психосоматика гіпотонії

Психосоматика низького тиску описує стан, у якому людину пригнічує постійний страх перед невідомим майбутнім і поведінкою інших. Вона не вірить у покращення світу й людства, а отже, не бачить сенсу докладати зусиль.

Душевні причини за Луїзою Хей

У популярній психосоматичній літературі, зокрема в роботах Луїзи Хей, причини підвищеного і зниженого тиску описують через емоційні звички людини. Для гіпертонії зазвичай називають довготривалу емоційну невирішеність і потребу тримати все під контролем. Для гіпотонії — брак життєвих сил, зневіру і відчуття, що боротьба з ворожим світом не має сенсу.

Такі формулювання варто сприймати як метафору, а не як діагноз. Вони допомагають людині побачити власні емоційні звички, але не замінюють обстеження та лікування, призначеного лікарем.

Чинники, що пов’язують високий тиск і психічний стан

Психосоматика підвищеного тиску — тема, яку дослідники розглядають цілком серйозно. Захворювання розвивається під впливом стресу, складних міжособистісних стосунків, зовнішніх чинників, що діють на психіку, та низки інших причин. Дослідники звертали увагу на те, що ознаки психосоматичного розладу можуть з’являтися вже на ранньому етапі, коли звичний спосіб життя починає давати збої.

Чинники, що пов'язують високий тиск і психічний стан

Внутрішній конфлікт

Ідеться про ситуацію, коли одна частина бажання лежить на поверхні й усвідомлюється, а інша — зазвичай цілком протилежна — з якоїсь причини ховається в підсвідомості. Саме ця друга частина запускає «внутрішню війну», яка й дає прояви психосоматичного розладу. Якщо душа переповнена, її зміст виходить назовні через тіло — і розвивається недуга.

Неправильна життєва мотивація

До цієї категорії належать проблеми зі здоров’ям, які приносять людині певну умовну вигоду. Ідеться не про симуляцію, а про справжню, діагностовану артеріальну гіпертензію. Наприклад, людина хоче користуватися привілеями, які отримує як хвора. Проте бажати хвороби заради сумнівної переваги дуже небезпечно.

Модель поведінки, нав’язана суспільством

Людина з високим тиском живе в хронічному стані очікування, намагаючись вирізнитися завдяки роботі та задовольнити себе й інших. Їй здається, що вона все контролює, але насправді це не так. Фактично вона лише пригнічує ті прояви власної особистості, які не піддаються контролю.

Самонавіювання

Ще один чинник психосоматики гіпертонії — самонавіювання. Людина переконана, що має хворобу. Навіть якщо це не так, вона постійно шукає симптоми — і знаходить їх. Підсвідомість визнає існування захворювання, а це підвищує ймовірність його реального розвитку.

Почуття провини й самопокарання

Самопокарання може бути пов’язане з реальною провиною, але частіше — з уявною, яка не дає людині спокою. Воно дозволяє легше переносити почуття провини, ніби відкуповуючись від нього.

Психологічні травми й потрясіння

Захворювання часто розглядають як показник психологічного стану людини. Причиною може бути травматичний досвід із минулого — найчастіше серйозна травма з дитинства. Це буває як одиничний епізод, так і тривала подія, що продовжує чинити емоційний вплив.

Постійна тривога і страх

Тиск підвищують ситуації, які людина сприймає як загрозу або приниження. Якщо в дитинстві вона не навчилася адекватно реагувати на такі стимули через страх перед реакцією оточення, то й у дорослому віці не допускає власних емоцій. Нерідко буває так, що після зникнення стресового чинника тиск повертається до норми навіть без ліків.

Брак часу

На високий тиск страждають люди, які живуть під постійним тиском часових рамок. Вони намагаються тримати все під контролем, не можуть нічого упустити — а це саме собою виснажує. Щоб досягти цілей, їм доводиться робити вдвічі більше роботи. Вони живуть у постійному стресі, вирішують ситуації в шаленому темпі, а в думках панують хаос і занепокоєння.

Інші психосоматичні чинники високого тиску

Якщо людина не відчуває себе достатньо доброю, вона зазвичай реагує одним із двох способів.

Інші психосоматичні чинники високого тиску
  • Тиск на себе. Людина намагається досягти відчуття успішності й доводить свою досконалість світові всіма можливими способами. Коли це не вдається, вона злиться на себе, і тиск зростає. Так розвивається гіпертонія.
  • Внутрішнє відступання. Така програма зазвичай формується в дитинстві, коли дитина не знаходить способу отримати більше батьківської любові та уваги. У дорослому житті стратегія тиску на себе так і не виробляється. На фізичному рівні це проявляється гіпотонією.

Коли потрібна допомога фахівця

Якщо артеріальний тиск залишається дуже високим після кількох вимірювань, варто звернутися до фахівця. Згідно з рекомендаціями Американської кардіологічної асоціації, підвищеним вважається тиск на рівні або вище 140/90.

Психосоматичний підхід не скасовує медичного обстеження. Постійно підвищений тиск потребує уваги лікаря, адже його причини можуть бути різними, а наслідки — серйозними. Психологічна робота в такому разі є доповненням, а не заміною призначеного лікування.

Психосоматика як запобіжний захід при гіпертонії

Заздрість, ненависть, відчуття несправедливості, гнів, жаль, страх, занепокоєння за себе та інших — щойно якесь із цих почуттів «проникає всередину», воно починає впливати на весь організм. Ще Сократ говорив, що тіло — лише оболонка душі. Коли хворіє душа, хворіє й тіло. Чимало відомих діагнозів виникає тоді, коли страждає людська душа.

Як не допустити розвитку захворювання? Важливо запобігати не лише фізіологічним проявам, а й їхнім психологічним причинам. Лікарі переконані, що психологічні методи прийнятні лише як допоміжний засіб у лікуванні психосоматичних захворювань, але в багатьох випадках головна допомога справді полягає у зціленні душі.

На фізичному рівні важливо запобігати наслідкам стресів і хронічного перевантаження. Тут допомагають масаж тіла, фізичні вправи, повноцінний відпочинок, уміння справлятися з напругою і здатність розслабитися. І найголовніше: якщо ви не можете змінити ситуацію, змініть своє ставлення до неї.

Pagan.com.ua