Стрибки артеріального тиску не завжди пов’язані із серцем чи судинами. Іноді причина лежить у нирках — органі, який регулює об’єм рідини в організмі й виробляє речовини, що впливають на тонус судин. Коли ниркова тканина або ниркові артерії уражені, тиск зростає, а звичайні гіпотензивні засоби часто дають слабший ефект. Такий стан називають нефрогенною артеріальною гіпертензією, і його небезпека в тому, що без лікування він здатен перейти у злоякісну форму.
Що таке нефрогенна артеріальна гіпертензія
Особливість цього захворювання полягає в тому, що підвищення тиску спричиняють саме нирки, а не первинні зміни в серцево-судинній системі. Патологія має дві основні форми:
- Вазоренальна — уражаються ниркові судини, передусім артерії.
- Паренхіматозна — тривалий запальний процес зачіпає саму ниркову тканину.
Трапляється й комбінована форма, коли уражені одночасно і судини, і паренхіма. Розуміння того, який саме механізм спрацював у конкретного пацієнта, визначає подальшу тактику: іноді достатньо медикаментів, а іноді потрібне хірургічне втручання.
Причини та види захворювання
До розвитку нефрогенної гіпертензії призводять кілька факторів:
- потовщення стінок судин;
- випинання стінки артерії (аневризма);
- вроджена вада серця;
- пряме з’єднання артерії з веною.
Кожна з цих причин порушує нормальний кровотік і призводить до стійкого підвищення артеріального тиску. Окремо виділяють ішемічну нефропатію: коли кровопостачання нирки погіршується, посилюється синтез реніну — речовини, що впливає на роботу судин. Паралельно альдостерон сприяє затримці рідини в організмі.
Ще один механізм пов’язаний із вмістом натрію. При атрофії ниркової тканини порушується регуляція судинного тонусу, і тиск зростає навіть без вираженого стенозу артерій.
Нефропатія як така поділяється на кілька різновидів:
- Діабетична — високий рівень цукру в крові змінює метаболізм і поступово ушкоджує нирки, що може проявлятися підвищеним тиском.
- Мембранозна — розвивається на тлі імунодефіциту або передозування ліків.
- Токсична — виникає внаслідок отруєння.
- Дисметаболічна — пов’язана з накопиченням у нирках речовин, що утворюються при порушенні обміну.
Ознаки та симптоми
Головна ознака нефрогенної гіпертензії — високий артеріальний тиск, який на початковій стадії проявляється досить слабко. Згодом основна ознака стає очевиднішою, і показники зазвичай трохи вищі, ніж при звичайній гіпертонії на тому ж етапі.

Серед супутніх симптомів:
- сильний головний біль у потиличній ділянці;
- швидка втомлюваність;
- погіршення самопочуття на тлі стабільно високих цифр тиску.
Ці ж ознаки трапляються і при стандартній гіпертонії, тому самі по собі вони не дають змоги розрізнити причини. Відмінна риса нефропатії — набряки, що локалізуються переважно на обличчі. Вони з’являються в першій половині дня і до вечора зазвичай зникають. Це лише попередні симптоми, за якими складно поставити точний діагноз, тож потрібне ширше обстеження.
Методи діагностики
Виявити нефрогенну артеріальну гіпертензію лише за симптомами неможливо — клінічна картина надто нагадує звичайну гіпертонію, хоч і з яскравіше вираженими проявами. При перших підозрах лікар скеровує пацієнта на комплексне обстеження.
Огляд, опитування та лабораторні аналізи
Перший етап — попередній огляд і докладне опитування про скарги. Далі обов’язковими є аналізи крові та сечі: вони показують не лише наявність проблем із тиском, а й допомагають з’ясувати причину. Так, запальний процес у нирках проявляється підвищеним вмістом лейкоцитів у крові.
Аускультація
Це фізичний метод, який дає змогу оцінити роботу органів за допомогою звуків. Патологію виявляють за систолічними шумами, що локалізуються в ділянці хребта. Такий звук чути при розладі ниркової артерії. Якщо ж у пацієнта випинання стінки артерії внаслідок розтягування, шум буде систоло-діастолічним.
Вимірювання тиску в різних умовах
Щоб побачити зміни показників, тиск вимірюють спочатку в стані спокою, а потім — після фізичного навантаження. Окремо роблять вимірювання в горизонтальному й вертикальному положенні тіла. Варто порівняти кількість коливань на різних руках і на ногах: виявлені розбіжності фіксують для подальших досліджень і постановки діагнозу.
Огляд в офтальмолога
Нефрогенна гіпертензія порушує зір, тому діагностика обов’язково включає консультацію очного лікаря. Зміни зорової функції на ранніх етапах може помітити лише фахівець під час обстеження.
Ультразвукова доплерографія
Дослідження нирок з використанням ефекту Доплера дає змогу ретельно вивчити роботу судин і вен, визначивши швидкість кровотоку, зокрема в нирковій артерії. Метод також показує структуру нирок і сечовивідних шляхів. Протипоказань у нього практично немає, він дозволений вагітним і дітям, а доступний майже в усіх клініках.
Внутрішньовенна урографія
Це рентгенологічний метод, заснований на введенні контрастної речовини, яка дає змогу побачити зміни в роботі органів сечостатевої системи. На відміну від звичайного рентгена, урографія чітко показує деформації, що сприяє точнішій постановці діагнозу.
Ангіографія та МРТ ниркових артерій
Ангіографія дає змогу оцінити стан судин і зафіксувати їхнє звуження. За її допомогою можна також визначити кількість реніну в крові — речовини, що провокує підвищення артеріального тиску. Ще один поширений метод дослідження ниркових артерій — магнітно-резонансна томографія.
Після встановлення діагнозу лікування потрібно починати негайно.
Лікування нефрогенної гіпертензії
Захворювання небезпечне тим, що може набути злоякісної форми, а трапляється це досить часто. Саме тому терапію важливо розпочати на ранній стадії.

Хірургічні методи
Вазоренальний тип патології лікують, вводячи препарати через шкіру за допомогою катетера. Місце втручання має бути там, де ймовірно стався стеноз; такий підхід нормалізує кровообіг.
У частині випадків потрібне хірургічне втручання для відновлення роботи судин. Серед операцій віддають перевагу:
- видаленню звуженої ділянки;
- видаленню внутрішньої стінки артерії, ураженої атеросклеротичною бляшкою;
- протезуванню судин.
При патологічно високій рухливості нирки застосовують нефропексію — операцію, що фіксує орган у фізіологічному положенні. Якщо нирка повністю втрачає активність, її видаляють.
Хірургічні способи застосовують при сильному порушенні ниркової функції, коли медикаментозної терапії недостатньо. Але перед будь-яким лікуванням потрібно визначити причину підвищення тиску: основна частина терапії полягає саме в усуненні провокуючих факторів.
Медикаментозна терапія
Якщо поштовхом до розвитку захворювання став хронічний запальний процес у нирках — пієлонефрит, — терапію будують насамперед на його усуненні. Для цього призначають протизапальні препарати й антибіотики. Функціонування судин відновлює, зокрема, Пентоксифілін; при нефропатії призначають також Венорутон. Курс медикаментозної терапії триває приблизно місяць.
Якщо на тлі підвищеного тиску діагностовано діабетичну форму захворювання, основним способом лікування стає дієта. Харчування має містити менше білка за стабільної кількості жирів.
Будь-який тип гіпертензії лікують інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, які сприяють нормалізації артеріального тиску.
Стрибки показників частоти серцевих скорочень іноді пояснюються подагрою — ускладненням підвищеного рівня сечової кислоти в крові. Препарат Алопуринол зменшує кількість цієї речовини в організмі. Пацієнтам із такою патологією також рекомендують дієту — і з лікувальною, і з профілактичною метою.
При гіпертензії застосовують Валсартан, Лозартан, а також препарати для підвищення імунітету.
Лікар призначає ці засоби поодиноко або в комплексі залежно від стадії захворювання, різновиду та стану пацієнта.
Допоміжні засоби та самолікування
Поряд із медикаментозною та хірургічною терапією при різних різновидах гіпертензії широко застосовують народні засоби. В домашніх умовах існує чимало способів знизити тиск, проте нефрогенна гіпертензія — небезпечне захворювання, здатне призвести до серйозних наслідків, тож займатися самолікуванням не варто. Терапію призначає тільки фахівець.
Народні засоби здатні полегшувати симптоми, тому їх можна поєднувати з іншими методами лікування — але виключно після узгодження з лікарем. Для полегшення симптомів використовують льон, журавлину та соснові шишки; останні готують у вигляді спиртової настоянки. Застосування таких рецептів має бути щоденним.
Прогноз і можливі ускладнення
Проблеми з нирками та сечовиділенням при несвоєчасному лікуванні можуть бути небезпечними для здоров’я. Якщо терапію розпочато правильно і з самого початку, прогноз зазвичай позитивний: важливо виконувати всі рекомендації лікаря та застосовувати лише призначені препарати.

Найефективніший спосіб лікування — операція, після якої прогноз зазвичай сприятливий. Серед імовірних наслідків захворювання — ниркова недостатність, інфаркти, ішемія та інші ускладнення.











