Атенолол належить до групи бета-адреноблокаторів і входить до переліку базових препаратів, якими лікують підвищений артеріальний тиск, ішемічну хворобу серця та порушення серцевого ритму. Діюча речовина має таку саму назву — атенолол. Нижче зібрано практичну інформацію про форми випуску, дозування, показання, протипоказання, побічні ефекти, взаємодію з іншими ліками та аналоги.
Як працює атенолол
Таблетки блокують бета-рецептори, чутливі до гормонів стресу — насамперед адреналіну. Через це організм слабше реагує на стресові сигнали: артеріальний тиск знижується, серцебиття сповільнюється, а ризик небезпечних порушень ритму зменшується.
Атенолол належить до кардіоселективних бета-блокаторів. Це означає, що його основна дія зосереджена на бета-1-рецепторах серця, а не на рецепторах бронхів чи судин. Водночас селективність не абсолютна: при вищих дозах препарат впливає і на інші рецептори, тому обмеження для пацієнтів із бронхоспазмом залишаються важливими.
Склад і форми випуску
Випускають атенолол у таблетках. Діюча речовина — атенолол (Atenololum, МНН Atenolol). Допоміжні компоненти: крохмаль, попередньо желатинізований крохмаль, лактози моногідрат, діоксид кремнію, магнію стеарат.
Найпоширеніше пакування — таблетки по 50 мг, 50 штук у коробці. В аптеках трапляються й інші дозування та кількості в упаковці, тому орієнтуватися варто на призначення лікаря, а не на звичний розмір блістера.
Серед торгових назв, під якими препарат відомий на ринку, — Атенолол Нікомед, Астрафарм, Актавіс. Один із найвідоміших виробників — хорватська компанія Pliva Hrvatska d.o.o.
Дозування та правила прийому
Точну дозу визначає лікар індивідуально. Якщо іншого не зазначено, орієнтуються на такі схеми:
- гіпертонія, стенокардія, порушення серцевого ритму — 50 мг один раз на добу або 100 мг за один чи два прийоми;
- функціональні порушення серцево-судинної системи — 25 мг один раз на добу.
Таблетку ковтають цілою, запиваючи приблизно 200–250 мл води, перед їжeю. Тривалість лікування визначає лікар. Класти таблетку під язик не варто: це не підвищує ефективність препарату.
Дозування при порушеній функції нирок
Атенолол виводиться переважно нирками, тому при зниженій нирковій функції його призначають у менших дозах. Конкретну величину лікар підбирає залежно від ступеня ниркової недостатності — самостійно коригувати дозу небезпечно.
Показання до застосування
Згідно з інструкцією, атенолол призначають при:

- функціональних порушеннях серцево-судинної системи — стані з підвищеною серцевою функцією та зниженим судинним опором, порушенням регуляції підвищеного тиску;
- ішемічній хворобі серця — стабільній і нестабільній стенокардії;
- артеріальній гіпертензії;
- порушеннях серцевого ритму із підвищеною частотою серцевих скорочень.
Препарат розрахований на лікування дорослих і підлітків.
Протипоказання
Обмеження не менш важливі за показання. Атенолол не застосовують при:
- підвищеній чутливості до атенололу, інших бета-блокаторів або будь-якого компонента препарату;
- тяжкій серцевій недостатності;
- шоковому стані з порушенням кровообігу;
- порушеннях формування та проведення збудження в серці — атріовентрикулярній блокаді II і III ступеня, блокаді передсердної стінки, синдромі слабкості синусового вузла;
- частоті серцевих скорочень до лікування менше 50 за хвилину (брадикардія);
- виражено низькому тиску із систолічним показником нижче 90 мм рт. ст.;
- ацидозі — підкисленні крові;
- схильності до бронхоспазму, зокрема при бронхіальній астмі;
- пізніх стадіях порушень перфузії кінцівок.
Побічні дії
Препарат зазвичай переноситься добре, але, як і будь-який засіб із цієї групи, може спричиняти небажані реакції — у тому числі при перевищенні дози.
Часті реакції (менш ніж у 1 з 10 осіб)
- уповільнення серцебиття;
- холодні руки й ноги;
- підвищені показники ферментів печінки в лабораторних тестах.
Рідкісні реакції (менш ніж у 1 з 1000 осіб)
- серцевий блок, який може проявлятися запамороченням, аномальним серцебиттям, втомою, слабкістю;
- погіршення перебігу серцевої недостатності;
- втрата чутливості або судоми пальців із відчуттям тепла й болю — феномен Рейно;
- зміни особистості, психоз, галюцинації;
- запаморочення та непритомність, особливо при зміні положення тіла;
- поколювання в руках;
- сухість слизових оболонок очей;
- порушення зору, помутніння;
- зменшення кількості тромбоцитів;
- фіолетові плями на шкірі;
- жовтяниця із пожовтінням шкіри та білків очей;
- бронхоспазм у пацієнтів з астмою.
Дуже рідкісні реакції (менш ніж у 1 з 10 000 осіб)
Можливі зміни складу крові. Щоб їх виявити, лікар може призначити аналізи крові під час прийому атенололу.
Реакції з невідомою частотою
За наявними даними неможливо оцінити, як часто виникає вовчаковий синдром — стан, при якому імунна система виробляє антитіла, що уражують шкіру та суглоби.
Механізм дії та фармакокінетика
Атенолол — бета-адренергічний блокатор із переважним впливом на бета-1-рецептори. Він не має мембраностабілізувальної дії та внутрішньої симпатоміметичної активності.

Точний механізм антигіпертензивного ефекту не встановлено. Кардіологи вказують на кілька ймовірних складових:
- конкурентна протидія тахікардії, спричиненій катехоламінами, через бета-рецептори в серці, що знижує серцевий викид;
- пригнічення вивільнення реніну з нирок;
- пригнічення судинорухових центрів.
Механізм антиангінального ефекту також остаточно не визначений. Важливу роль може відігравати зниження потреби міокарда в кисні: препарат блокує викликане катехоламінами прискорення серцевого ритму, підвищення систолічного тиску та швидкості скорочення серцевого м’яза.
З травного тракту всмоктується приблизно 50% прийнятої дози, решта виводиться з калом. З білками плазми зв’язується 6–16% речовини. Максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 2–4 годин. Середній пік становить близько 300 і 700 нг/мл після прийому 50 мг і 100 мг відповідно. Період напіввиведення з плазми — приблизно 6–7 годин. Препарат широко розподіляється в позасудинних тканинах, але в центральну нервову систему потрапляє лише невелика кількість. Через 72 години ліки виводяться повністю.
Атенолол при вагітності та годуванні груддю
Для цього періоду існують окремі вказівки, і кожен випадок вимагає оцінки лікаря.
Вагітність
Атенолол проходить через плаценту й досягає в пуповинній крові практично тієї самої концентрації, що й у материнській. Даних про застосування протягом перших трьох місяців вагітності немає, тому не можна виключати ризик для плода. Під посиленим лікарським наглядом препарат може застосовуватися для лікування гіпертензії у третьому триместрі.
Прийом атенололу при легкій або середній гіпертензії у вагітних пов’язували із затримкою внутрішньоутробного росту плода. Лікування припиняють за 24–48 годин до очікуваного дня пологів — через ризик гіпотензії, брадикардії, пригнічення дихання та гіпоглікемії у новонародженого.
Жінкам, які вагітні або планують вагітність, слід зважувати очікувану користь і потенційні ризики, особливо в першому та другому триместрах.
Грудне вигодовування
Діюча речовина помітно накопичується в грудному молоці — її концентрація може в кілька разів перевищувати концентрацію в сироватці крові матері. У немовлят, чиї матері приймали атенолол під час пологів або годування груддю, підвищений ризик гіпоглікемії та брадикардії. Призначати препарат у цей період можна лише після ретельної оцінки користі й ризиків.
Застосування в дітей не підкріплене достатніми клінічними даними, тому атенолол їм не призначають.
Взаємодія з іншими ліками
Одночасний прийом атенололу з іншими препаратами може послаблювати або підсилювати дію одне одного. Лікарю варто розповісти про всі ліки, які ви приймаєте, — і рецептурні, і ті, що відпускаються без рецепта. Без консультації з лікарем не поєднуйте з атенололом жодних нових засобів.

- Препарати для зниження тиску, діуретики, засоби для розширення судин, деякі ліки для лікування психічних розладів (трициклічні антидепресанти, фенотіазини), барбітурати підсилюють вплив атенололу на артеріальний тиск.
- Антиаритмічні засоби підсилюють переважну дію атенололу на серцебиття.
- Поєднання з блокаторами кальцієвих каналів — верапамілом, дилтіаземом — і деякими антиаритмічними речовинами, наприклад дизопірамідом, призводить до зниження тиску, значного сповільнення серцевого ритму та інших порушень серцевої діяльності.
- Антагоністи кальцію ніфедипінового типу при одночасному прийомі з атенололом можуть спричинити виражене зниження тиску, а в окремих випадках — серцеву недостатність.
- Речовини на кшталт резерпіну та клонідину підсилюють ефекти атенололу, тому такі комбінації потребують особливого контролю з боку лікаря.
Аналоги атенололу
До тієї самої групи бета-блокаторів належать бісопролол, метопролол, небіволол, карведилол та інші діючі речовини. Вони відрізняються селективністю, шляхом виведення з організму та тривалістю дії, тому заміна одного препарату на інший — виключно рішення лікаря, а не самостійний крок.
Атенолол виводиться переважно нирками й діє досить довго, що дозволяє приймати його раз на добу. Деякі сучасніші бета-блокатори метаболізуються в печінці, тому їх частіше розглядають при порушеннях ниркової функції. Вибір між ними залежить від супутніх захворювань, переносимості та цілей лікування.
Відгуки пацієнтів про атенолол різняться: одні відзначають передбачуване зниження тиску й зручний одноразовий прийом, інші скаржаться на холодні кінцівки, втому або сповільнений пульс. Будь-які небажані відчуття — привід повернутися до лікаря, а не самостійно змінювати дозу чи припиняти лікування.
Що важливо пам’ятати
Атенолол — рецептурний препарат із чітким переліком показань та протипоказань. Різке припинення прийому може погіршити перебіг стенокардії чи гіпертензії, тому схему скасування теж визначає лікар. Інформація вище має довідковий характер і не замінює консультацію з фахівцем.











