Сечогінні засоби при тиску: як діють діуретики

Підвищений артеріальний тиск залишається однією з найпоширеніших проблем зі здоров’ям, і сечогінні засоби входять до базового набору препаратів, якими його коригують. Постійний стрес, перевтома, забруднене повітря та неякісне харчування сприяють розвитку гіпертонії, а фармацевтичний ринок пропонує десятки ліків із сечогінною дією. Розібратися, чим вони відрізняються і чому їх не призначають навмання, варто ще до візиту до лікаря.

Що таке діуретики і як вони впливають на тиск

Діуретики — це препарати, які збільшують обсяг сечі, що виводиться з організму. Разом із рідиною зменшується об’єм крові в судинах, а отже, і тиск на їхні стінки. Саме тому сечогінні засоби розглядають як один із способів контролю артеріального тиску.

Важливо розуміти межу їхніх можливостей. Діуретик не усуває причину гіпертонії — він допомагає впоратися з її симптоматичними проявами та зменшує навантаження на серце, яке виникає через надлишок рідини в судинах. Дослідження показують, що така терапія покращує самопочуття пацієнта, зменшує головний біль і внутрішньочерепний тиск.

Окремо варто сказати про поєднання з іншими препаратами. Сечогінні засоби підсилюють дію ліків від підвищеного тиску, тому їх часто призначають у складі комплексної схеми, а не як самостійний засіб.

Класифікація сечогінних засобів

Фахівці поділяють діуретики за способом впливу на тканини організму. Умовно виділяють п’ять груп:

  • петльові препарати — найпоширеніші та найшвидші за дією;
  • засоби сульфаніламідної групи (тіазидні та тіазидоподібні);
  • комбіновані діуретичні препарати;
  • калійзберігаючі засоби;
  • засоби природного походження.

Кожна група має власну точку прикладання в нирках, швидкість і силу дії, а отже, й своє місце в лікуванні. Те, що добре працює при гіпертонічному кризі, майже ніколи не підходить для тривалого щоденного прийому.

Показання при гіпертонії

Сечогінні засоби застосовують у лікуванні та профілактиці гіпертонії вже кілька десятків років. Ще давні цілителі знали про рослини, які допомагають звільнитися від зайвої рідини та солей і тим самим знизити тиск. Сучасні показання виглядають так:

  • відсутність ефекту від стандартних препаратів;
  • погіршення роботи серця;
  • порушення роботи головного мозку;
  • профілактика та лікування артеріальної гіпертензії;
  • надлишок рідини в судинах;
  • лікування гіпертонії в літніх пацієнтів;
  • систолічна гіпертензія.

Тіазидні та калійзберігаючі препарати

Дія речовин цієї групи спрямована на канальці ниркових пірамід, звідки починається виведення рідини. Їх застосовують при помірно підвищеному тиску: діють вони м’якше за петльові сечогінні, але сильніше за рослинні засоби.

Безіменна упаковка таблеток поруч із бананом, курагою та сіллю як джерелами калію

Головна перевага — можливість приймати одну таблетку вранці протягом тривалого часу. Найрезультативніші такі препарати на початковій стадії гіпертонії. Основні представники класу — гіпотіазид із хлорталідоном та дихлортіазид.

Найчастіше призначають гіпотіазид: він має прийнятну вартість і тривалість дії. Його основа — гідрохлоротіазид, випускають засіб у таблетках. Максимальної концентрації препарат досягає приблизно через 4 години після прийому, а лікувальний ефект помітний уже через дві години. При нормальному тиску він його не знижує, але виводить зайву рідину.

Разом із рідиною організм втрачає натрій і калій. Саме тому при їхньому дефіциті такі ліки не використовують. Протипоказані вони також людям із цукровим діабетом, тяжкими патологіями нирок, хворобою Аддісона та дітям до трьох років.

Виражену діуретичну та гіпотензивну дію має індапамід. Його приймають уранці, разова доза — 2,5 мг. Лікування може тривати один-два місяці. Якщо за цей час позитивного результату немає, лікар зазвичай переглядає схему терапії та підбирає сильніший препарат з іншої групи.

Петльові діуретики

Ці препарати знижують тиск дуже швидко, тому їх призначають у гострих випадках, коли потрібне термінове зменшення артеріального тиску та набряків. Серед популярних засобів цієї групи — фуросемід із лазиксом, а також диувер із торасемидом.

Приймати їх потрібно строго за інструкцією та рекомендаціями лікаря. Багато препаратів цієї групи погано поєднуються з іншими речовинами: паралельний прийом протизапальних засобів зменшує дію діуретиків, а поєднання з розріджувачами крові іноді призводить до кровотеч. Дигіталіс або анаприлін не можна приймати разом із сечогінними цього класу, щоб уникнути ускладнень із серцем.

Фуросемід і лазикс

Це найефективніші ліки при гіпертонії та терапії серцевих патологій, викликаних скупченням рідини в тканинах. Фуросемід приймають одноразово вранці перед їжею. Дітям його можна призначати з розрахунку приблизно 1–2 мг на кожен кілограм ваги, але не більше 6 мг.

Лазикс — аналог фуросеміду, який діє значно швидше. Ефект помітний уже через годину після прийому, а максимальний результат досягається після внутрішньовенного введення. Він полегшує роботу серця та знижує навантаження на артерії легень. Приймають медикамент перед сніданком у дозі 20–70 мг; точну кількість підбирає лікар з урахуванням віку, ваги, супутніх патологій і тяжкості набряків.

Диувер із торасемидом

Діючий компонент — торасемид. Він ефективніший за фуросемід, бо результат відчувається швидше. Від аналогів відрізняється меншим ризиком дефіциту калію, тому його застосовують при застійній серцевій недостатності та гіпертонії. Призначають раз на день у дозах 2,5–5 мг. Пацієнтам, які не досягли 18 років, диувер не призначають. Іноді препарат замінюють структурним аналогом.

Комбіновані препарати при гіпертонії

До цієї групи належать діазід із диурсаном, триампур та інші засоби. Вони поєднують речовини з різним механізмом дії, що дозволяє впливати на тиск комплексно. Водночас варто пам’ятати: при порушенні балансу тиску потрібно лікувати саму гіпертонію та з’ясовувати її причини. Коли тиск зростає, пацієнта обстежують, а не просто добирають нову таблетку.

Комбіновані препарати при гіпертонії

Народні сечогінні засоби

До рослинних засобів належать настоянки й відвари різних трав. Їх застосовують на різних стадіях гіпертонії. Пацієнтам із багатьма ускладненнями можна підібрати народний сечогінний засіб, який не зашкодить здоров’ю, але покладатися лише на такі препарати не варто.

Найчастіше вживають настої з квітів польової волошки та ведмежих вушок (мучниці). Діуретичні властивості мають і деякі харчові продукти, соки та напої — зокрема натуральний сік грейпфрута.

Серед рослинних діуретиків до найрезультативніших належить бруснивер: до його складу входить листя мучниці, яке має антисептичну дію. Бруснивер п’ють як чай або готують із нього настій. Пакетик кладуть у чашку, заливають половиною склянки води, накривають кришкою і залишають на пів години. Готовий настій ділять на три частини й випивають протягом дня, підігріваючи до 30 °C. Терапія триває не більше трьох тижнів, після чого роблять перерву.

Канефрон та інші рослинні засоби

Канефрон — один із найбезпечніших препаратів для виведення рідини. Він містить природні компоненти: листя розмарину, любистку та траву золототисячника. Канефрон усуває набряклість, розслаблює гладкі волокна м’язів, зменшує спазми й купірує запалення сечовивідного каналу. Протипоказань у нього практично немає, крім загострення виразки.

Досить добрим діуретиком вважають пустирник. Сечогінну дію має й мед — смачний і корисний домашній засіб, який допомагає при лікуванні гіпертонії, гіпотиреозу та сечокам’яної хвороби.

Які препарати найчастіше застосовують для зниження тиску

Серед сучасних діуретиків, якими найчастіше знижують тиск, називають езідерекс, фуросемід із лазиксом, хлорталідон із пиретанідом, енап з еуфіліном, детралекс із диурином, трифас з еналаприлом, триамтерен з амілоридом і фенібутом. Вони здатні купірувати навіть криз.

Які препарати найчастіше застосовують для зниження тиску

Найкращою вважають комбінацію тіазидів із засобом АПФ, наприклад індапаміду з периндоприлом. Такі препарати підсилюють дію один одного, а нефропротекторний ефект захищає нирки. Багато з перелічених засобів випускають не лише в таблетках, а й в уколах — наприклад, лазикс. Механізм дії препарату в різних формах однаковий.

Сечогінний ефект мають також лозап і лориста.

Побічні дії та застереження

Будь-який сечогінний лікарський засіб приймають лише з дозволу лікаря, який може змінити схему лікування. При використанні сечогінного збору, крапель, таблеток, внутрішньом’язових або внутрішньовенних уколів з організму разом із рідиною вимиваються магній, кальцій і калій. Тому такий прийом має супроводжуватися вживанням засобів, що містять ці компоненти, — наприклад, панангіну з аспаркамом. Виняток становлять препарати з калійзберігаючим ефектом.

Прийом діуретиків іноді негативно впливає на самопочуття людей із гіпертонією, а при низькому тиску взагалі небезпечний. Найчастіші побічні ефекти:

  • частішання нападів подагри;
  • порушення режиму сну;
  • загальна слабкість;
  • підвищення рівня сечової кислоти в крові;
  • болючі спазми в м’язах;
  • підвищення цукру в крові в людей із діабетом.

Такі препарати підходять для термінової допомоги при сильних набряках і мають застосовуватися нетривалий час під наглядом фахівця.

Дуже важливо суворо дотримуватися дозування, зазначеного в інструкції або призначеного лікарем. Передозування нерідко призводить до зневоднення або серцевої недостатності, і наслідки можуть бути фатальними. Саме тому зловживати сечогінними засобами не варто.

Якщо сечогінної дії не потрібно, використовують інші препарати, наприклад бісопролол: він впливає на організм за іншим механізмом.

Алкоголь і сечогінні засоби

Алкогольні напої, зокрема пиво, самі по собі мають виражену сечогінну дію. Поєднання їх із діуретиками посилює втрату рідини та електролітів, підвищує навантаження на серце й нирки та ускладнює контроль тиску. Якщо лікар призначив сечогінний препарат, від алкоголю краще утриматися — принаймні на час лікування.

Що запам’ятати

Діуретики — не самостійне рішення проти гіпертонії, а інструмент у руках лікаря. Вони знижують тиск через зменшення об’єму рідини в судинах, підсилюють дію інших антигіпертензивних препаратів і потребують контролю електролітів. Самопризначення, тривалий прийом без нагляду та поєднання з алкоголем — найпоширеніші помилки, які зводять користь терапії нанівець.

Pagan.com.ua